Козацькі кораблі

Козацькі кораблі !!!!
08:02
На Хортиці під водою знайшли козацькі кораблі
Група українських гідроархеологів, що дослідила акваторію Дніпра поблизу запорізької Хортиці, виявила на дні річки відразу два козацьких судна часів російсько-турецької війни 18 століття.
Вчені вважають, що знайдені кораблі є всесвітньо відомими "Дубами", що принесли славу запорізьким козакам як умілим морським піхотинцям і суднобудівникам. Також вчені вважають, що це відкриття допоможе отримати нову інформацію про досконалість стародавнього козацького суднобудування, що має тисячолітню історію.
За словами гідроархеолога Дмитра Кабалії, ні в Україні, ні в Росії, ні в країнах Західної Європи подібних знахідок саме цього періоду історії вітчизняного суднобудування взагалі немає.
Гідроархеолог Валерій Нефедов розповідає, що в знайдених кораблях збереглися рушничний кремній, фрагменти кераміки, а серед гарматних зарядів була виявлена унікальна скляна граната. "Вона як ядро повністю зі скла. Гніт і порох всередині, при вибуху розліталися скляні осколки", - додає він.
Відомо, що козацькі "Чайки" і "Дуби" декілька сторіч наводили страх на флот Османа Туреччини. Використовувати досвід козаків намагалася і імперська Росія.
Планується, що восени цього року "Дуби" піднімуть з дніпровських глибин і встановлять в запорізькому музеї старовинних кораблів - поряд з "Чайкою" і "Бригантиною".
Він буде розташований на Хортиці поруч з мостом через Дніпро. Вартість робіт по створенню музею становить 5 мільйонів гривень. У жодному з міст країн колишнього Радянського Слюзу немає бодай одного історичного корабля, піднятого з води. В Україні таких кораблі два - "Братислава" і "Козацька чайка". Човни було побудовано під час російсько-турецької війни 1735 - 1739 років після того, як на острові Мала Хортиця 1736 року було засновано Запорозьку Верф. Верф спорудили запорозькі козаки, вони ж будували тут кораблі.

Звідки в козаків люлька - руйнування стереотипів

«Українці не відали, що таке люлька й тютюн, аж поки російський цар Петро Перший не завіз це в Україну», — можна «дізнатися»сьогодні з популярних російських книжок і телесеріалів. Петро Перший правив у Московії з 1689 року, а «вікно в Європу» прорубав аж після 1710–го. Чи справді так? Он Мамая все із люлькою малювали. Хоча обізнані люди зауважать, що народна картина «Козак Мамай» датується десь другою половиною XVIII століття. Та ще ж був гетьман «Сагайдачний, що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний». А Петро Сагайдачний мав люльку ще на початку XVII cтоліття, адже загинув у битві під Хотином у 1621 році. Та, може, пісня створена пізніше?.. За роз’ясненням звертаюся до фахівця — відомого дослідника козацтва, кандидата історичних наук, провідного наукового співробітника Інституту історії України НАН Тараса Чухліба. Він розповів, що люлька відома в Україні із XVII століття. Очевидно, козаки «познайомилися» з нею під час походів Чорним морем до берегів Туреччини, до Стамбула. Відомо, що в Європу люлька прийшла з Америки після великих географічних відкриттів. Уже в другій половині XVI ст. цей засіб для паління тютюну з’являється в Англії і Голландії. З Європи люлька потрапила на Схід. А в Україну «припливла» вже з Туреччини. Це підтверджує етимологія, адже тютюн, люлька — слова тюркського походження. Нині чи не в кожному українському музеї ми можемо побачити люльки з тих давніх часів, знайдені археологами. Вони є в Національному історичному музеї, Музеї гетьманства у Києві, Дніпропетровському історичному, на Хортиці. Чи не найбільше люльок — у Державному історико–культурному заповіднику «Козацькі могили» на місці Берестецької битви (1651 р). У 1960—1980 роки там на чолі археологічної експедиції працював історик і археолог Ігор Свєшніков. Він відкопав сотні козацьких і польських люльок. Шляхтицькі люльки важко відрізнити від козацьких. Але поруч із тими люльками, що їх визначили як козацькі, знаходили козацькі речі. Це в основному люльки дерев’яні і глиняні. На них викарбувано східний орнамент. Пізніше, наприкінці XVII — XVIII століття, зустрічаються люльки з українським орнаментом. Це специфічні маленькі люльки завдовжки 5 сантиметрів із чубуком коротшим, ніж зараз. Були люльки і колективного паління, де не один чубук, а два–три, а то й чотири. У Росію тютюн проникав з України контрабандою. Бо в тодішній Московії заборонялося палити люльки і взагалі вживати тютюн. Видавалися навіть спеціальні заборонні постанови, починаючи з XVII століття. За куріння люльок і вживання тютюну московитів карали: відрубували голови або протикали очі. Отже, Петро Перший не «познайомив Росію із тютюном та люлькою», а своїми указами легалізував вживання тютюну. І наклав державну монополію на його виробництво. Відтоді не дозволялося виготовляти і завозити тютюн приватно. Незважаючи на це, контрабанда з України продовжувалася. Тому що в нас тютюн вирощували здавна, уже були великі плантації цієї культури, спеціалісти вміли добре перемелювати листя. Свідчення про це знаходимо у праці видатного французького історика Фернана Броделя, присвяченій економічній історії Західної Європи XVI—XVII ст. Він один раз згадує про Україну, стосовно тютюну наводячи таку цитату з тогочасних документів: «Бояри російські та інші приватні особи завозять для продажу таємно тютюн з Черкащини в Україні, де він виростає у великій кількості».
Взято з козацького порталу "Пугу-пугу - козак з лугу".

Козацька зброя

ВІЙСЬКОВА ТЕХНІКА ТА ОЗБРОЄННЯ




Козацька зброя



Українське козацтво збагатило вітчизну та її світову військову практику самобутнім озброєнням. Як і в усіх арміях світу того часу, основна роль належала холодній зброї, застосування якої диктувалося недосконалістю зброї вогнепальної. На озброєнні у козаків були чекани, списи, ножі, кинджали. На початку визвольної війни, тобто до 1648 р. основною зброєю козаків стала шабля, що була символом волі та бойового побратимства і разом з тим, найефективнішою на той час зброєю. На озброєнні козацтва були шаблі різноманітного походження. Найбільш поширеною була шабля Львівського цеху

мечників. На озброєнні козаків були також турецькі, перські, польські, молдовські шаблі.

Помітну роль в озброєнні козаків відігравав спис, який використовувався як піхотою, так і кіннотою. Простота конструкції та технології виготовлення, можливість вражати ворога на відстані робили його дуже популярним видом зброї не тільки серед козацтва, а й серед повсталих селян. Козаки використовували спис і в індивідуальних зіткненнях, але найчастіше – під час атаки у зімкнутому кінному строю.

Чекан – ударна зброя у вигляді гострокінцевого молотка на короткому ратищі застосовувався для пробивання панцира. Володіння ним вимагало неабиякої вправності та швидкості рухів, тому він зустрічається рідко і вийшов з ужитку в другій половині XVII ст.

Також на озброєнні окремих козаків були турецькі ятагани та керначі – ударна зброя на короткому ратищі з голівкою, що складалася з 6-7 загострених пластин – кер.

Наприкінці XVI – на початку XVII ст. козаками починає широко застосовуватись вогнепальна зброя. Широко застосовувались самопали, аркебузи, мушкети, пістолі та рушниці.

Як і холодна зброя, вогнепальна зброя у козаків також була в основному трофейною. Використовувалися важкі турецькі рушниці з масивними нарізними стволами і кремінно-ударними замками іспанського типу, а поряд із ними – стройові армійські рушниці різних країн з кремінно-ударними замками французького батарейного типу і навіть легкі мисливські.

Слід згадати про ще один вид озброєння козаків – лук, який мало чим поступався в ефективності вогнепальній зброї, вигідно відрізняючись від неї скорострільністю і надійністю. Добрий лук в ті часи майже не поступався в далекобійності рушницям, не кажучи про влучність.

Козацька артилерія складалася з гаківниць, мортар та гармат.
Взято з Козацького порталу "Пугу-пугу - козак з лугу!"