Запорізька Січ

Січ - то в запорожців фортеця.Коло неї були окопи,вали,а в середині дзвіниця така,що в неї й гармати ставилися...А жили вони скізь у степах попід кущами,в землянках,або,по їхньому бурдіях:так чоловік по п'ятнадцять-двадцять,а то і менш.




У Січі жили куренями,по кількасот людей.Курені були великі.Ставились курінь до куреня причілком,були в них стовпи і сволоки.А в бурії так просто:одні двері та одне віконце,- маленьке,таке,як тарілочка,кругле,а то й зовсім без вікна.



Оце викопає козак яму,обставить її аби-чим,обліпить,обмаже,поставить піч - хліб пекти,зробить кабицю* - стравву варити,та й живе.Димарів тоді не було.Взимку як розпалить камін,так він аж горить - уже холодно не буде.



У деяких землянках було й убрання:на стінах висіла всяка зброя,на покуті стояли образи,-усі розмальовані,під золотом.Попід стінами ставили лави,ослінчики,щоб було де сісти.



Землянок запорожці ніколи не замикали.Як їдуть куди або йдуть,то так і лишають їх:ніхто нічого не візьме.У них так:хто хоче,той заходить в землянку.Як хочеш їсти - розводь вогонь,бери казан,варистраву з усього,шо там залишено,їж,пий,спочивай - заборони не було.А приїде хазяїн,так ще й радий гостеві,бо то тільки й родини у нього у широкому степу.Він йому радий,він його привітає.



Тепер увійдеш в хату,так вона красна кутами,а не пирогами,а тоді не так було:усякого нагодують.Хазяїн їде куди,то ще й залишає страву для перехожого.Мовляв,усякий заходь.І заходять було.Наїдяться,нап'ються на дурничку та зроблять хрест серед землянки,мовляв,були гості й дякують господареві.



Було,як повечеряють запорожці на голодну кутю та й вийдуть з рушницями проганяти її,то піднімуть таку стрілянину,наче й справді війна йде.На другий день,на Водохрещу,йдуть до Дніпра й гармати за собою везуть.Як тільки попи вмочать хрест у воду,то вони й почнуть палити з гармат.Ще,кажуть,як у двадцятих роках у Кам'янці з гармат кутю проганяли,бо тоді були й попи ще в запорожців.



Високі могили,насипані запорожцями,називають сторожовими,бо тут стояла козацька сторожа,або,як кажуть,кордонт.Таких могил багато біля Дніпра,де жили запорожці,і скрізь,де були їх розгони й урочища.



Стоїть,бувало козак з віхою на Сторожовій могилі і дивиться кругом,бо з неї видно скрізь,то як побачить,бува,що йде орда,то в яку сторону віху похилить - в тому напрямку й треба ховатися.А,бувал,він віху об землю - і тікає у фортецю.



Віху ту далеко було було видно,бо й віха висока,й могила висока.Люди,було,в степу працюють та все поглядають на віху;побачать,було,що віхи нема,то тікають і собі у фортецю.



--------------------------------------------------------------------------------

*Кабиця - яма,де вміщують казан,під яким розкладають вогнище.

Закони і злочини козаків

Якщо козак має таку злостивiсть, що вб'є другого з умисним намiром, тойого кладуть на тiло вбитого i їх ховають у однiй могилi. Цей звичай вже зник з Малоросiї, але вiн зберiгався у запорозьких козакiв аж до кiнцяїх iснування.

Козака, який щось украв у iншого козака на Сiчi або поза Сiччю, прив'язували на великому ринковому майданi до стовпа, поставленого длятакої кари, i вiн лишався там, доки не вiддасть украдене або незаплатить утричi бiльше за його вартiсть, а потiм мав ще лишитися тамтри днi. Якщо йшлося про велику крадiжку або коли вiн уже крав ранiше,то пiсля того, як вiн вистоїть пiд стовпом належний час, його вiшали нацьому стовпi. I, коли вiн стояв прив'язаний, козаки пiдходили до ньогоюрбою, i кожному було дозволено бити його i лаяти. Вони починализнущатися з нього, кожен брав кия, з тих, що лежали пiд стовпом, i бивйого, приказуючи: <А дай-но тепер себе покарати за безчестя, яким ти насукрив>. Чимало з цих нещасних померло вiд ударiв.



Проте вони щадили тих, кого карали за першу крадiжку або кого дуже любили. Доходило до того, що вони навiть давали йому грошi. Переховувачаабо скупника краденого карали так само, як злодiя.



Злочин проти натури, частий у запорозьких козакiв, вважався й карався, однак, як найгiрший серед усiх злочинiв. Тих, кого на ньому спiймали,прив'язували до стовпа, як злодiїв, i вони гинули пiд ударами, якiдiставали вiд кожного, хто повз них проходив. Усе добро покараногопереходило у власнiсть вiйська.



Боржника, який вiдмовлявся або був неспроможний платити, прив'язували до гармати на майданi, доки вiн не розквитається або не знайде викуп засебе.



Дуже суворо карали тих, хто продавав що-небудь дорожче за визначену цiну. Кошовий або отамани дозволяли козакам пограбувати винного.
Взято з Козацького порталу "Пугу-пугу - козак з лугу!".