Січ - то в запорожців фортеця.Коло неї були окопи,вали,а в середині дзвіниця така,що в неї й гармати ставилися...А жили вони скізь у степах попід кущами,в землянках,або,по їхньому бурдіях:так чоловік по п'ятнадцять-двадцять,а то і менш.
У Січі жили куренями,по кількасот людей.Курені були великі.Ставились курінь до куреня причілком,були в них стовпи і сволоки.А в бурії так просто:одні двері та одне віконце,- маленьке,таке,як тарілочка,кругле,а то й зовсім без вікна.
Оце викопає козак яму,обставить її аби-чим,обліпить,обмаже,поставить піч - хліб пекти,зробить кабицю* - стравву варити,та й живе.Димарів тоді не було.Взимку як розпалить камін,так він аж горить - уже холодно не буде.
У деяких землянках було й убрання:на стінах висіла всяка зброя,на покуті стояли образи,-усі розмальовані,під золотом.Попід стінами ставили лави,ослінчики,щоб було де сісти.
Землянок запорожці ніколи не замикали.Як їдуть куди або йдуть,то так і лишають їх:ніхто нічого не візьме.У них так:хто хоче,той заходить в землянку.Як хочеш їсти - розводь вогонь,бери казан,варистраву з усього,шо там залишено,їж,пий,спочивай - заборони не було.А приїде хазяїн,так ще й радий гостеві,бо то тільки й родини у нього у широкому степу.Він йому радий,він його привітає.
Тепер увійдеш в хату,так вона красна кутами,а не пирогами,а тоді не так було:усякого нагодують.Хазяїн їде куди,то ще й залишає страву для перехожого.Мовляв,усякий заходь.І заходять було.Наїдяться,нап'ються на дурничку та зроблять хрест серед землянки,мовляв,були гості й дякують господареві.
Було,як повечеряють запорожці на голодну кутю та й вийдуть з рушницями проганяти її,то піднімуть таку стрілянину,наче й справді війна йде.На другий день,на Водохрещу,йдуть до Дніпра й гармати за собою везуть.Як тільки попи вмочать хрест у воду,то вони й почнуть палити з гармат.Ще,кажуть,як у двадцятих роках у Кам'янці з гармат кутю проганяли,бо тоді були й попи ще в запорожців.
Високі могили,насипані запорожцями,називають сторожовими,бо тут стояла козацька сторожа,або,як кажуть,кордонт.Таких могил багато біля Дніпра,де жили запорожці,і скрізь,де були їх розгони й урочища.
Стоїть,бувало козак з віхою на Сторожовій могилі і дивиться кругом,бо з неї видно скрізь,то як побачить,бува,що йде орда,то в яку сторону віху похилить - в тому напрямку й треба ховатися.А,бувал,він віху об землю - і тікає у фортецю.
Віху ту далеко було було видно,бо й віха висока,й могила висока.Люди,було,в степу працюють та все поглядають на віху;побачать,було,що віхи нема,то тікають і собі у фортецю.
--------------------------------------------------------------------------------
*Кабиця - яма,де вміщують казан,під яким розкладають вогнище.
понеділок, 8 березня 2010 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)


Немає коментарів:
Дописати коментар