Земля,де ми живемо одвойована у турків і татар.Бог його знає за якого царя.Орда,кажуть,стояла на Хортівському острові,а московське військо проти неї,де тепер Вознесеньськ.От почали битися.Орда обкопалась і палить із гармат,а москалі товплються та падають.Як уже полягло багато москалів,цар встав та й журиться.Коли де не взявся запорожець: біжить з конем та прямо до царя.
- Здоров,царю!
- Здоров,козаче!
- Як воно?
- Та бачиш, - каже цар, - полягло війська багато,а турків не візьму.
- Ставай біля мене!
Цар став.Запорожець підняв руку й піймав ядро.
- Ось бач, - каже, - який гостинець!Ну,тепер поглянь на острів,що там?
Глянув цар,аж турки самі себе рубають,самі на себе руку підняли,і пішло...Піднялась велика курява,закричали круки,а потім все стихло.
- Дивись тепер, - каже запорожець.
Глянув цар,аж нема жодного живого турка - порубали самі себе,а круки видовбують очі.Цар тоді і каже:
- Ну,запорожці,дарую вам цю землю,живіть,поки світить сонце!
І стали вони роз'їжджатися.Москалі посідали на коней,а запорожці послали по Дніпрі повість* та подалися до лиману.
*Повість - виготовлений із вовни цупкий матеріал,який використовується для оббивання дверей,вироблення теплого взуття,капелюхів.
середа, 10 березня 2010 р.
Народна мудрість
Краще догана мудрого, як похвала
дурня.
Розумний учить, дурень повчає.
***
Розумний розсудить, дурень осудить.
***
По одежі стрічають, по уму проводжають.
***
Маєш голову, май же й розум.
***
До булави треба голови.
***
В голову, як у торбу, що знайдеш,
те й сховаєш.
***
Око бачить далеко, а розум ще далі.
***
Перед розумом і сила поступається.
***
Розумній голові досить дві слові.
***
Людей питай, а свій розум май.
***
Говори мало, слухай багато, а думай ще
більше.
***
Розум не в бороді, а в голові.
***
На всякого мудреця досить дурості.
***
Кожний мудрий свого дурня знайде.
***
Не той голова, що дуже кричить,
а той, хто вміє навчить.
***
Менше говори, а більше слухай.
***
Як голова сивіє, то людина мудріє.
***
Розумний птах шкодує пір'я,
мудра людина шкодує слова.
***
Розумний не той, хто багато говорить,
а той, хто багато знає.
***
Розумний почує раз, а здогадається
десять раз.
***
Розумна людина схожа на джерело.
***
У розумного джигіта кінь не стомиться
і халат не зноситься.
***
У розумної голови сто рук.
***
Людину цінують не за роки,
не за гроші, а за розум.
***
Де розумом не дійду, то в книжці знайду
***
Хто дає життя розуму, той не вмирає.
***
Вчитися доброму — погане на ум
не прийде.
***
Від науки міцніють розум і руки.
***
Не перо пише, а розум.
***
Мудрий не дасться за ніс водити.
***
Не краса красить, а розум.
***
Розумна голова сто голів годує,
а дурна і себе не прогодує.
***
Дурний кисне, а розумний
все промислить.
***
На розумного і дивитись гарно,
з розумним і жити добре.
***
Розумний мовчить, коли дурень бурчить.
***
Краса розуму не прибавить.
***
Сіль-хліб кусай, а розумних людей слухай.
***
Розумну річ гарно й слухати.
***
Спочатку подумай, а потім і нам скажи.
Свій розум нікому не віддавай.
***
Сила ломить все, а розум — силу.
***
З мудрим камінь носи, а з дурнем
і каші не їж.
***
З розумним говорити — що мед пити.
***
З розумом жити — радіти,
а без розуму — мучитись.
***
Розуму і за морем не купиш.
***
Розуму і гроші не замінять.
***
Розуму на базарі не купиш.
***
Розумний ще з літа думає про зиму.
***
Скільки голів, стільки й умів.
***
Щастя без розуму — торбина дірява.
***
Обережність — мати мудрості.
***
Перемагай труднощі розумом,
а небезпеку — досвідом.
***
Не вчи вченого їсти хліба
печеного.
***
Кожна голова по-своєму кива.
***
Не спитавши броду, не лізь у воду.
***
Молодість плечами міцніша, старість —
головою.
***
Молодий — на битву, старий — на думу.
***
Змолоду дірка, на старість — діра.
***
Говори не про те, що прочитав,
а про те, що зрозумів.
***
Якщо не бачиш, зійди на гору;
якщо не розумієш, запитай у старших.
***
На курган зійдеш — легко дихаєш,
із старим говориш — розумне чуєш.
***
Не зневажай поради старих.
***
Поради спитай у того, хто перше тебе
зносив сорочку.
***
Хто питає, той не блудить.
***
Розумний і знає, але спитає, а дурний
і не знає, і не питає.
***
Хочеш знати дорогу — спитай тих,
хто ходив по ній.
***
Розумний учень випередить учителя.
***
Десять знаючих не гідні одного,
який діло робить.
***
Один досвід важливіший семи правил
мудрості.
***
Сім мудреців дешевше однієї досвідченої
людини.
***
Знайка все з півслова розуміє,
а незнайка на все тільки рота роззявляє.
***
Краще з розумним у пеклі, ніж з дурнем
у раю.
***
Треба розумом надточити,
де сила не бере.
Діло майстра величає
***
Довгий день до вечора, коли робити
нічого.
***
Посій у пору, будеш мати зерна гору.
***
Буде той голодний, хто жнивами
холодочка шукає.
***
Не робота сушить, а турбота.
***
Без діла жити — небо коптити.
***
Робота не вовк, в ліс не втече.
***
Орати — в дуду не грати.
***
Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі.
***
Кляча воду возить, а козел бородою трясе.
***
Очі страхаються, а руки зроблять.
***
Білі руки чужу роботу люблять.
***
Не розкусиш горіха — не з'їси ядра.
***
Щоб рибку з'їсти, треба в воду
лізти.
***
Хто рано встає, тому Бог дає.
***
Дивлячись на ліс, не виростеш,
а дивлячись на людей, багатим не станеш.
***
За один раз дерева не зрубаєш.
***
З Богом починай, а руками кінчай.
***
Гірка праця, та хліб солодкий.
***
Легше руками працювати,
як головою.
***
Добрий урожай — продавай раніше,
поганий урожай — продавай пізніше.
***
Сталь гартується в огні, а людина —
У труді.
***
Скоро дерево садять, та не скоро
з нього плоди їдять.
***
Не нагодуєш коня — далеко
не поїдеш.
***
Сьогоднішньої роботи не залишай
на завтра.
***
Не відкладай на завтра того, що можна
зробити сьогодні.
***
Умів почати — умій закінчити.
***
Криком дуба не зрубаєш.
***
Без діла псується сила.
***
Не терти, не м'явши, калача не їсти.
***
По роботі знати майстра.
***
Із спання не купиш коня, а з лежі
не справити одежі.
***
На чужий коровай очей не поривай,
а рано вставай та собі учиняй.
***
Не тим хороша, що чорноброва,
а тим, що діло робить.
***
Швидкої роботи ніхто не хвалить.
***
Ласа кішка до риби, та в воду не хоче
лізти.
***
Як сам не зробиш, то й Бог не поможе.
***
Хто полю годить, тому жито родить.
***
Ноги носять, а руки годують.
***
Хто добре робить, той не хвалиться нікому.
***
Труд для людини — здоров'я і життя.
***
З галасу каші не звариш.
***
Добре роби, скільки можеш,
від того не занеможеш.
***
Хто рано підводиться, за тим
і діло водиться.
***
Хто діло робить, а хто ґав ловить.
***
Зробив, як у рукавицях.
***
Найсмачніший хліб від свого мозоля.
***
Не вчи орла літати, а солов'я співати.
***
Ремесло — не коромисло, плеч не відтягне.
***
Ремесло на плечах не висить і хліба
не просить, а хліб дає.
***
Добре тому ковалеві, що на обидві
руки кує.
***
Хто робить лемеші, той їсть книші.
***
Швець знай своє шевство,
а в кравецтво не мішайся.
***
Що б то був за швець, коли б усім
на один копил чоботи шив.
***
Як хочеш шити, то перш вузлика зав'яжи.
***
Що маєш робити, то зроби сьогодні,
а що маєш з'їсти, то з'їж завтра.
***
Куй залізо, поки гаряче.
***
Не доженеш і конем, що запізниш
одним днем.
***
Краще на п'ять хвилин раніше,
ніж на хвилину пізніше.
***
Краще нині горобець, ніж завтра
голубець.
***
Відстанеш годиною — не здоженеш
родиною.
***
На годину спізнився, за рік не доженеш
***
Згаяного часу і конем не доженеш.
***
Що нині утече, то завтра не зловиш.
***
Не поговоривши з головою, не бери руками.
***
Не той молодець, що починає,
а той, що кінчає.
***
Коли став робить, то байдики не бить.
***
Кінець діло хвалить.
***
Зробив діло — гуляй сміло.
***
Вмій пожартувати, та знай,
коли перестати.
***
Діло майстра боїться.
***
Майстер — золоті руки.
***
Не те дороге, що з червоного золота,
а те дороге, що доброго майстра.
***
Який майстер, така й робота.
***
Не поклавши, не шукають.
***
Як спечеш, так і з'їси.
***
Як постелиш, так і виспишся.
***
Як пошиєш, так і зносиш.
***
Що посієш, те й пожнеш.
***
Терпіння і труд все перетруть.
***
Не в тім турбота, що багато роботи,
а тоді турбота, як її нема.
***
Старається, як мурашка.
***
Щасливою і красивою людина
у праці стає.
***
Хто багато робить, той багато і вміє.
***
Без охоти нема роботи.
***
Руки малі, та до роботи вдалі.
***
Землю сонце прикрашає, а людину —
праця.
***
Робота сама за себе скаже.
***
Добре діло робиться, наче казка мовиться.
***
Добре роби — добре й буде.
***
Довго мелеться, та борошна не видно.
***
За Хведорове жито, та Хведора й бито.
***
Язиком сіна не накосиш.
***
П'ятами киває, бо діла не має.
***
Недбалість — мати ледаря.
***
Не побігаєш — не пообідаєш.
***
Хто безтурботний, той не живе,
а лежить колодою на життєвій дорозі.
***
Стук-грюк, аби з рук.
# * *
Під лежачий камінь вода не тече.
***
Рання пташка дзьобик прочищає,
а пізня очки протирає.
Рання пташка дзьобик набиває,
а пізня слізки збирає.
***
Що раннє, то не погане.
***
Хто перший, той і ліпший.
***
Не одежа красить людину, а добрі діла.
***
Не б'є, не лає, але й про добре не дбає.
Нажите махом піде прахом.
Без діла слабіє сила.
***
Бджола мала, а й та працює.
***
Вовка ноги годують.
***
Треба нахилитися, щоб з криниці
води напитися.
***
Без труда нема плода.
***
Без труда не виловиш і рибки із пруда.
***
Не розбивши яєчка, не спечеш яєчні.
***
Де руки і охота, там скора робота.
***
Тяжко тому жить, хто не хоче робить.
***
Очам страшно, та руки зроблять.
***
Не журись, а за діло берись.
***
Слова — полова, а праця — диво.
***
Гірко поробиш — солодко з'їси.
***
Без роботи день роком стає.
***
Без діла сидіти, то можна одубіти.
***
На охочого робочого діло знайдеться.
***
Взявся за гуж, не кажи, що не дуж.
***
Доки не впріти, доти не вміти.
***
Хто дбає, той і має.
***
Пороби до поту, то й поїси в охоту.
***
Без трудів не їстимеш пирогів.
***
Добре чужими руками жар загрібати.
***
На чужий труд ласий не будь.
***
Чужим добром не забагатієш.
***
Білоручки — дармоїди та недоучки.
***
Вставай до сходу сонця, працюй до ночі,
то їстимеш калачі.
Не кайся рано встати, а кайся
довго спати.
***
Маленька праця краща за велике
безділля.
Праця людину годує, а лінь марнує.
***
Роботі як не сядеш на шию,
то вона тобі сяде.
***
Коли не пиріг, то не пирожися:
коли не тямиш, то й не берися.
***
На дерево дивись, як родить,
а на людину, як робить.
***
Роботящі руки гору вернуть.
***
Вміння і труд все перетруть.
***
Що вміти, то за поясом не носити.
***
У невмілого руки не болять.
Хто знання має,
той мур ламає
***
Не вчи рибу плавати.
***
Знай більше, а говори менше.
***
Учений водить, а неучений слідом ходить.
***
Добре, коли сам усе вмієш; але зле,
коли все сам робиш.
***
Не вмієш шити золотом, то бий молотом.
***
***
І за мовчання гостинці дають.
***
Не втримався за гриву, за хвіст
не втримаєшся.
***
Якби мені той розум, що приходить
опісля.
***
Який розум, така й мова.
***
Повний чайник мовчить, неповний —
шумить.
***
Багатством розуму не купиш.
***
Велика ріка тече спокійно, розумна
людина не підвищує голосу.
***
В розумній бесіді — розуму наберешся,
а в дурній і свій загубиш.
***
Кожен день життя додає
часточку мудрості.
***
Краще бути слугою мудреця,
ніж господарем дурня.
***
Можна бути скромним, хоч і не мудрим,
але не можна бути мудрим,
не маючи скромності.
***
Мудрого і без слів пізнають.
***
Мудрим ніхто не родився, а навчився.
***
Байдуже, скільки літ за плечима,
а важливо, чи набрався розуму чоловік.
***
Не володій добром, а володій умом.
***
Освіта — гість, розум — господар.
***
Від очей мало користі, коли розум
сліпий.
***
дурня.
Розумний учить, дурень повчає.
***
Розумний розсудить, дурень осудить.
***
По одежі стрічають, по уму проводжають.
***
Маєш голову, май же й розум.
***
До булави треба голови.
***
В голову, як у торбу, що знайдеш,
те й сховаєш.
***
Око бачить далеко, а розум ще далі.
***
Перед розумом і сила поступається.
***
Розумній голові досить дві слові.
***
Людей питай, а свій розум май.
***
Говори мало, слухай багато, а думай ще
більше.
***
Розум не в бороді, а в голові.
***
На всякого мудреця досить дурості.
***
Кожний мудрий свого дурня знайде.
***
Не той голова, що дуже кричить,
а той, хто вміє навчить.
***
Менше говори, а більше слухай.
***
Як голова сивіє, то людина мудріє.
***
Розумний птах шкодує пір'я,
мудра людина шкодує слова.
***
Розумний не той, хто багато говорить,
а той, хто багато знає.
***
Розумний почує раз, а здогадається
десять раз.
***
Розумна людина схожа на джерело.
***
У розумного джигіта кінь не стомиться
і халат не зноситься.
***
У розумної голови сто рук.
***
Людину цінують не за роки,
не за гроші, а за розум.
***
Де розумом не дійду, то в книжці знайду
***
Хто дає життя розуму, той не вмирає.
***
Вчитися доброму — погане на ум
не прийде.
***
Від науки міцніють розум і руки.
***
Не перо пише, а розум.
***
Мудрий не дасться за ніс водити.
***
Не краса красить, а розум.
***
Розумна голова сто голів годує,
а дурна і себе не прогодує.
***
Дурний кисне, а розумний
все промислить.
***
На розумного і дивитись гарно,
з розумним і жити добре.
***
Розумний мовчить, коли дурень бурчить.
***
Краса розуму не прибавить.
***
Сіль-хліб кусай, а розумних людей слухай.
***
Розумну річ гарно й слухати.
***
Спочатку подумай, а потім і нам скажи.
Свій розум нікому не віддавай.
***
Сила ломить все, а розум — силу.
***
З мудрим камінь носи, а з дурнем
і каші не їж.
***
З розумним говорити — що мед пити.
***
З розумом жити — радіти,
а без розуму — мучитись.
***
Розуму і за морем не купиш.
***
Розуму і гроші не замінять.
***
Розуму на базарі не купиш.
***
Розумний ще з літа думає про зиму.
***
Скільки голів, стільки й умів.
***
Щастя без розуму — торбина дірява.
***
Обережність — мати мудрості.
***
Перемагай труднощі розумом,
а небезпеку — досвідом.
***
Не вчи вченого їсти хліба
печеного.
***
Кожна голова по-своєму кива.
***
Не спитавши броду, не лізь у воду.
***
Молодість плечами міцніша, старість —
головою.
***
Молодий — на битву, старий — на думу.
***
Змолоду дірка, на старість — діра.
***
Говори не про те, що прочитав,
а про те, що зрозумів.
***
Якщо не бачиш, зійди на гору;
якщо не розумієш, запитай у старших.
***
На курган зійдеш — легко дихаєш,
із старим говориш — розумне чуєш.
***
Не зневажай поради старих.
***
Поради спитай у того, хто перше тебе
зносив сорочку.
***
Хто питає, той не блудить.
***
Розумний і знає, але спитає, а дурний
і не знає, і не питає.
***
Хочеш знати дорогу — спитай тих,
хто ходив по ній.
***
Розумний учень випередить учителя.
***
Десять знаючих не гідні одного,
який діло робить.
***
Один досвід важливіший семи правил
мудрості.
***
Сім мудреців дешевше однієї досвідченої
людини.
***
Знайка все з півслова розуміє,
а незнайка на все тільки рота роззявляє.
***
Краще з розумним у пеклі, ніж з дурнем
у раю.
***
Треба розумом надточити,
де сила не бере.
Діло майстра величає
***
Довгий день до вечора, коли робити
нічого.
***
Посій у пору, будеш мати зерна гору.
***
Буде той голодний, хто жнивами
холодочка шукає.
***
Не робота сушить, а турбота.
***
Без діла жити — небо коптити.
***
Робота не вовк, в ліс не втече.
***
Орати — в дуду не грати.
***
Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі.
***
Кляча воду возить, а козел бородою трясе.
***
Очі страхаються, а руки зроблять.
***
Білі руки чужу роботу люблять.
***
Не розкусиш горіха — не з'їси ядра.
***
Щоб рибку з'їсти, треба в воду
лізти.
***
Хто рано встає, тому Бог дає.
***
Дивлячись на ліс, не виростеш,
а дивлячись на людей, багатим не станеш.
***
За один раз дерева не зрубаєш.
***
З Богом починай, а руками кінчай.
***
Гірка праця, та хліб солодкий.
***
Легше руками працювати,
як головою.
***
Добрий урожай — продавай раніше,
поганий урожай — продавай пізніше.
***
Сталь гартується в огні, а людина —
У труді.
***
Скоро дерево садять, та не скоро
з нього плоди їдять.
***
Не нагодуєш коня — далеко
не поїдеш.
***
Сьогоднішньої роботи не залишай
на завтра.
***
Не відкладай на завтра того, що можна
зробити сьогодні.
***
Умів почати — умій закінчити.
***
Криком дуба не зрубаєш.
***
Без діла псується сила.
***
Не терти, не м'явши, калача не їсти.
***
По роботі знати майстра.
***
Із спання не купиш коня, а з лежі
не справити одежі.
***
На чужий коровай очей не поривай,
а рано вставай та собі учиняй.
***
Не тим хороша, що чорноброва,
а тим, що діло робить.
***
Швидкої роботи ніхто не хвалить.
***
Ласа кішка до риби, та в воду не хоче
лізти.
***
Як сам не зробиш, то й Бог не поможе.
***
Хто полю годить, тому жито родить.
***
Ноги носять, а руки годують.
***
Хто добре робить, той не хвалиться нікому.
***
Труд для людини — здоров'я і життя.
***
З галасу каші не звариш.
***
Добре роби, скільки можеш,
від того не занеможеш.
***
Хто рано підводиться, за тим
і діло водиться.
***
Хто діло робить, а хто ґав ловить.
***
Зробив, як у рукавицях.
***
Найсмачніший хліб від свого мозоля.
***
Не вчи орла літати, а солов'я співати.
***
Ремесло — не коромисло, плеч не відтягне.
***
Ремесло на плечах не висить і хліба
не просить, а хліб дає.
***
Добре тому ковалеві, що на обидві
руки кує.
***
Хто робить лемеші, той їсть книші.
***
Швець знай своє шевство,
а в кравецтво не мішайся.
***
Що б то був за швець, коли б усім
на один копил чоботи шив.
***
Як хочеш шити, то перш вузлика зав'яжи.
***
Що маєш робити, то зроби сьогодні,
а що маєш з'їсти, то з'їж завтра.
***
Куй залізо, поки гаряче.
***
Не доженеш і конем, що запізниш
одним днем.
***
Краще на п'ять хвилин раніше,
ніж на хвилину пізніше.
***
Краще нині горобець, ніж завтра
голубець.
***
Відстанеш годиною — не здоженеш
родиною.
***
На годину спізнився, за рік не доженеш
***
Згаяного часу і конем не доженеш.
***
Що нині утече, то завтра не зловиш.
***
Не поговоривши з головою, не бери руками.
***
Не той молодець, що починає,
а той, що кінчає.
***
Коли став робить, то байдики не бить.
***
Кінець діло хвалить.
***
Зробив діло — гуляй сміло.
***
Вмій пожартувати, та знай,
коли перестати.
***
Діло майстра боїться.
***
Майстер — золоті руки.
***
Не те дороге, що з червоного золота,
а те дороге, що доброго майстра.
***
Який майстер, така й робота.
***
Не поклавши, не шукають.
***
Як спечеш, так і з'їси.
***
Як постелиш, так і виспишся.
***
Як пошиєш, так і зносиш.
***
Що посієш, те й пожнеш.
***
Терпіння і труд все перетруть.
***
Не в тім турбота, що багато роботи,
а тоді турбота, як її нема.
***
Старається, як мурашка.
***
Щасливою і красивою людина
у праці стає.
***
Хто багато робить, той багато і вміє.
***
Без охоти нема роботи.
***
Руки малі, та до роботи вдалі.
***
Землю сонце прикрашає, а людину —
праця.
***
Робота сама за себе скаже.
***
Добре діло робиться, наче казка мовиться.
***
Добре роби — добре й буде.
***
Довго мелеться, та борошна не видно.
***
За Хведорове жито, та Хведора й бито.
***
Язиком сіна не накосиш.
***
П'ятами киває, бо діла не має.
***
Недбалість — мати ледаря.
***
Не побігаєш — не пообідаєш.
***
Хто безтурботний, той не живе,
а лежить колодою на життєвій дорозі.
***
Стук-грюк, аби з рук.
# * *
Під лежачий камінь вода не тече.
***
Рання пташка дзьобик прочищає,
а пізня очки протирає.
Рання пташка дзьобик набиває,
а пізня слізки збирає.
***
Що раннє, то не погане.
***
Хто перший, той і ліпший.
***
Не одежа красить людину, а добрі діла.
***
Не б'є, не лає, але й про добре не дбає.
Нажите махом піде прахом.
Без діла слабіє сила.
***
Бджола мала, а й та працює.
***
Вовка ноги годують.
***
Треба нахилитися, щоб з криниці
води напитися.
***
Без труда нема плода.
***
Без труда не виловиш і рибки із пруда.
***
Не розбивши яєчка, не спечеш яєчні.
***
Де руки і охота, там скора робота.
***
Тяжко тому жить, хто не хоче робить.
***
Очам страшно, та руки зроблять.
***
Не журись, а за діло берись.
***
Слова — полова, а праця — диво.
***
Гірко поробиш — солодко з'їси.
***
Без роботи день роком стає.
***
Без діла сидіти, то можна одубіти.
***
На охочого робочого діло знайдеться.
***
Взявся за гуж, не кажи, що не дуж.
***
Доки не впріти, доти не вміти.
***
Хто дбає, той і має.
***
Пороби до поту, то й поїси в охоту.
***
Без трудів не їстимеш пирогів.
***
Добре чужими руками жар загрібати.
***
На чужий труд ласий не будь.
***
Чужим добром не забагатієш.
***
Білоручки — дармоїди та недоучки.
***
Вставай до сходу сонця, працюй до ночі,
то їстимеш калачі.
Не кайся рано встати, а кайся
довго спати.
***
Маленька праця краща за велике
безділля.
Праця людину годує, а лінь марнує.
***
Роботі як не сядеш на шию,
то вона тобі сяде.
***
Коли не пиріг, то не пирожися:
коли не тямиш, то й не берися.
***
На дерево дивись, як родить,
а на людину, як робить.
***
Роботящі руки гору вернуть.
***
Вміння і труд все перетруть.
***
Що вміти, то за поясом не носити.
***
У невмілого руки не болять.
Хто знання має,
той мур ламає
***
Не вчи рибу плавати.
***
Знай більше, а говори менше.
***
Учений водить, а неучений слідом ходить.
***
Добре, коли сам усе вмієш; але зле,
коли все сам робиш.
***
Не вмієш шити золотом, то бий молотом.
***
***
І за мовчання гостинці дають.
***
Не втримався за гриву, за хвіст
не втримаєшся.
***
Якби мені той розум, що приходить
опісля.
***
Який розум, така й мова.
***
Повний чайник мовчить, неповний —
шумить.
***
Багатством розуму не купиш.
***
Велика ріка тече спокійно, розумна
людина не підвищує голосу.
***
В розумній бесіді — розуму наберешся,
а в дурній і свій загубиш.
***
Кожен день життя додає
часточку мудрості.
***
Краще бути слугою мудреця,
ніж господарем дурня.
***
Можна бути скромним, хоч і не мудрим,
але не можна бути мудрим,
не маючи скромності.
***
Мудрого і без слів пізнають.
***
Мудрим ніхто не родився, а навчився.
***
Байдуже, скільки літ за плечима,
а важливо, чи набрався розуму чоловік.
***
Не володій добром, а володій умом.
***
Освіта — гість, розум — господар.
***
Від очей мало користі, коли розум
сліпий.
***
Козацька символіка
У XVI в. в українськім громадянстві появилася нова, козацька, верства. Козаками називали спочатку людей, що йшли у Дикі поля для ловів і рибальства та на боротьбу з татарами. Це були найбільше міщани з пограничних містечок, як Канів, Черкаси, Брацлав та ін.
Пізніше козацька організація прийняла тривкіші форми. На Запорожжя почала прямувати шляхта визначних родів, особливо шляхетська молодь, що, бажала зажити буйним, напівдиким життям та добути собі славу в боротьбі з татарами.
запорожці почали будувати свої укріплені Січі — на Томаківці, Базавлуці, Микитиному Розі, врешті, славну Стару Січ на Чортом лиці.
Важливим складником корпоративної ідеології є символіка. Як верства, що орієнтувалася на здобуття лицарського статусу, козаки мусили виробити систему відповідних зовнішніх ознак, створити, або запозичити символи своєї козацької держави. Складовими корпоративної, а саме лицарської символіки в Західній Європі, котра мала б служити, як іноді твердять, взірцем для козаків, були герби й родоводи, зброя, одяг, зачіски, житло, церемоніал, коні та їх упряж, їжа - словом усе, з чим пов’язувалося життя лицаря і що вирізняло його з-поміж загалу.
Взято з Козацького порталу "Пугу-пугу - козак з лугу!"
Пізніше козацька організація прийняла тривкіші форми. На Запорожжя почала прямувати шляхта визначних родів, особливо шляхетська молодь, що, бажала зажити буйним, напівдиким життям та добути собі славу в боротьбі з татарами.
запорожці почали будувати свої укріплені Січі — на Томаківці, Базавлуці, Микитиному Розі, врешті, славну Стару Січ на Чортом лиці.
Важливим складником корпоративної ідеології є символіка. Як верства, що орієнтувалася на здобуття лицарського статусу, козаки мусили виробити систему відповідних зовнішніх ознак, створити, або запозичити символи своєї козацької держави. Складовими корпоративної, а саме лицарської символіки в Західній Європі, котра мала б служити, як іноді твердять, взірцем для козаків, були герби й родоводи, зброя, одяг, зачіски, житло, церемоніал, коні та їх упряж, їжа - словом усе, з чим пов’язувалося життя лицаря і що вирізняло його з-поміж загалу.
Взято з Козацького порталу "Пугу-пугу - козак з лугу!"
Козацька лікарня
Життя запорізьких козаків здебільшого минало в походах і бойових сутичках. Допомогу при різних пошкодженнях та захворюваннях вони подавали за правилами та засобами народної медицини тих часів. Козаки вміли пускати кров, виривати зуби, виготовляти пластирі для лікування ран, накладати лещата при переломах. Вирушаючи в похід, вони разом із запасами зброї і харчами брали й ліки.
Більш-менш докладні відомості про лікувальні звичаї запорізьких козаків знаходимо у рукописах французького інженера Боплана, який прожив на Україні
17 років і свої спостереження виклав у окремій книзі, надрукованій у 1650 р. Він пише: «Я бачив козаків, які, щоб позбутись гарячки, розбавляли у чарці горілки півзаряду пороху, випивали цю суміш, лягали спати і на ранок просинались в доброму стані. Часто бачив я, як козаки, поранені стрілами, коли не було хірургів, самі засипали свої рани невеликою кількістю землі, яку перед цим розтирали на долоні слиною. Козаки хвороб майже не знають. Більша частина з них помирає в сутичках з ворогом або від старості... Від природи наділені вони силою та ростом високим...» Боплан зазначає також, що під час зимових походів серед козаків великих втрат від холоду не було, оскільки вони тричі на день їли гарячу юшку з пива, яку заправляли олією та перцем.
Звичайно, що відомості Боплана не завжди вірогідні. Іноді вони грунтувалися на переказах і домислах, не відбиваючи повною мірою дійсного стану лікарської допомоги.
З походів запорізькі козаки поверталися з великою кількістю поранених, частина яких залишалась назавжди інвалідами. З цих причин козаки змушені були мати свої шпиталі.
Перший такий шпиталь було засновано в Дубовому лісі на острові між річками Старою і Новою Самарою. Там були споруджені будинки й церква, оточені захисними ровами. На прохання козаків з Києва в цей шпиталь було запрошено ієромонаха Паїсія, на якого крім духовних обов'язків покладався Запорізький Спас»—головний козацький шпиталь в Межигір'ї коло Києва.
Наприкінці XVI ст. головним шпиталем козаків стає шпиталь в Трахтемирівському монастирі на Дніпрі нижче Канева.
Військові шпиталі були й у монастирях: Лебединському біля Чигирина і Левківському біля Овруча. Монастирі охоче приймали на себе піклування про козаків, оскільки мали від цього матеріальний прибуток. В козацьких шпиталях, на противагу цивільним в містах і селах, знаходили притулок не тільки інваліди, тут також лікували поранених та покалічених. Це були своєрідні перші військові лікувальні заклади на Україні.
В самій Запорізькій Січі були цирульники-професіонали. Так, у 1675 р., коли турецькі війська несподівано напали на Січ, під час боїв було, як про це йдеться в літопису Величка, «ранено до осмидесяти товариства», яких кошовий Іван Сірко «целюрикам сечовим, за награждение им данное лечити приказал».
Запорізька Січ задовольнялась медичною допомогою своїх цирульників. Медична канцелярія для боротьби з чумою в Запоріжжі командирувала лікарів (1738, 1760). Відомо, що кошовий отаман Г. Федорів звертався через гетьмана К.Розумовського в Петербург з проханням призначити до запорізьких козаків на постійну службу лікаря «з доволною аптекой й помощниками». На це клопотання було видано згоду, але медичний пункт з дипломованим лікарем так і не було відкрито.
Шпиталь в Межигір'ї після 1755 р. передбачалось перетворити на інвалідний громадський будинок.
Проте такий будинок було влаштовано в Кирилівському монастирі в Києві, а в Межигір'ї наказано відкрити військовий шпиталь, який у 1787 р., в день наміченого відвідування Межигір'я Катериною II згорів. Архів монастиря згорів ще раніше – в 1764 р. Цим і пояснюється брак відомостей про організацію і роботу цього лікувального закладу.
Однак було б невірно думати, що в козацькому війську не подавалася ніяка кваліфікована медична допомога. У війську Б.Хмельницького, наприклад, майже в кожній сотні були цируль-ники, при полках — лікарі. З історичних джерел відомі імена лікарів Лук'яна Салтицького, Мартина Родомського, Івана Гладкого, Матвія Таборовського та ін.
У XVI ст. для поранених козаків створюют-ся шпиталі в монастирях, найбільші з них — у Трахтемирівському та Межигірському. Лікували в них обізнані в медицині ченці.
З козацького скарбу вносилися вклади на лікування у шпиталях поранених. Б.Хмельницький навіть подарував Межигірському монастирю містечко Вишгород на знак вдячності за подання допомоги пораненим воякам його війська.
Велику підтримку мали шпиталі з боку українських православних братств, які почали створюватися з середини XV ст. У 1591 р. Львівське братство заклало великий шпиталь у Львові. У 1629 р. було відкрито шпиталь у Києві. В XVII ст. при багатьох українських військових полках були свої шпиталі.
Варто згадати і про своєрідну діяльність цехів цирульників, які почали з'являтися у XV ст. Такі цехи були у Львові, Києві, Луцьку, Кам'янці-Подільському та інших містах України. Крім гоління, тут навчали подавати медичну допомогу, особливо при травмах, пораненнях, переломах кісток, кровотечах. Без перебільшення можна сказати, що цирульники, попри критичного ставлення до них з боку дипломованих лікарів, відіграли неабияку роль у поданні хірургічної допомоги, особливо пораненим у війнах.
У XVIII ст. після створення медико-хірургічних шкіл при великих шпиталях, а також відкриття медико-хірургічних академій в С.-Петербурзі і Москві медична допомога у військах в організаційному і професійному плані набула нового значення і була піднесена на значно вищий якісний рівень.
Імператриця Австрії Марія Терезія з метою поліпшення медичної опіки над населенням, розвитку медичної освіти і науки у королівстві Галичина та Лодомирія декретом від 22 грудня 1772 року призначила доктора медицини Андрея Крупинського крайовим протомедиком Галичини. Йому було доручено створити на західноукраїнських землях систему медичної служби і медичної освіти.
У своїх меморіалах від 30 травня та 30 серпня 1773 року Андрей Крупинський з болем і гіркотою констатував, що через відсутність дипломованих акушерок під час пологів часто помирають матері зі своїми немовлятами. Тому першочерговим завданням він вважав відкриття у королівстві медичних навчальних закладів. На його клопотання губернатор граф Антоні Перген 20 березня 1773 року видав розпорядження, згідно з яким у Львові почалось читання
лекцій з усіх галузей медичної науки для осіб, що займалися лікарською, акушерською та аптекарською практикою, але не мали дипломів.
Урочисте відкриття Львівського акушерського колегіуму Одбулося 1 жовтня 1773 року. Цей день ознаменував зародження середньої медичної освіти на західноукраїнських землях. Навчання в колегіумі було безкоштовним. Більш того, слухачі перебували на повному утриманні землевласників, які скерували їх на навчання. З губернаторського фонду вони одержували по одному гульдену на тиждень. Слухачами колегіуму могли стати фізично здорові, морально стійкі особи обох статей віком від 21 до 30 років. Звичайно, підбирали інтелектуально розвинених, які відзначалися милосердям та любов'ю до акушерської справи.
За статутом навчання в колегіумі тривало один - три роки. При колегіумі діяли курси прискореної підготовки акушерок. Це сприяло значному поліпшенню акушерської допомоги в королівстві.
При такій системі освіти відчувалась гостра нестача середнього медичного персоналу. Не дивлячись на це, багато з них не мало роботи, або займалось приватною практикою. На цей час дрібні лікувальні установи взагалі працювали без середнього медичного персоналу, а у великих - на одного лікаря припадав лише один середній медичний працівник. У зв'язку з цим їхні умови праці були вкрай важкими, а платня мізерною. В клініках єдиного в Західній Україні медичного факультету Львівського університету медичними сестрами працювали переважно монашки, які недостатньо володіли навіть найелементарнішими навичками догляду за хворими.
Взято з Козацького порталу "Пугу-пугу - козак з лугу!"
понеділок, 8 березня 2010 р.
Коли і в якому вигляді виходять із землі скарби?
Скарби провітрюються переважно навесні і на великі свята.У цей час розкриваються гори,виявляються печери,льохи,де зібрані скарби:золото,срібло,зброя і дорогий одяг.
Скарби показуються яким-небудь знаком тому,хто знає до цього підхід.На тому місці,де скарби зариті,свічка вночі горить або голос стогне,а до деяких людей може уві сні приходити стара людина і розказувати,куди потрібно піти і що зробити,щоб взяти скарб.
Щоб узяти в руки скарб,коли знак вже з'явився,потрібно в ніч на Івана Купала піти в ліс,знайти кущ розрив-трави,обвести коло і стати в ньому поряд із кущем,а на шиї щоб не було хреста.
Опівночі з'явиться якесь гукання,трясіння,та треба сидіти мовчки:потім щось з місця штовхатиме,то треба сидіти,опівночі почується постріл,то зацвіла розрив-трава.Отодіхапай той цвіт,бо він квітне недовго,ріж на лівій долоні шкіру,ховай туди той цвіт і біжи хутчій,не озираючись,додому.
Буде тебе і в лице,і по потилиці бити,а ти біжи та читай молитву.Озирнешся - нечиста сила цвіт відніме,а тебе задушить.
З тим цвітом походи по тих місцях,де може бути скарб.І знак неодмінно з'явиться,тоді скажи: "Амінь,амінь,розсипся!" - він і розсипеться грішми.
Скарби показуються яким-небудь знаком тому,хто знає до цього підхід.На тому місці,де скарби зариті,свічка вночі горить або голос стогне,а до деяких людей може уві сні приходити стара людина і розказувати,куди потрібно піти і що зробити,щоб взяти скарб.
Щоб узяти в руки скарб,коли знак вже з'явився,потрібно в ніч на Івана Купала піти в ліс,знайти кущ розрив-трави,обвести коло і стати в ньому поряд із кущем,а на шиї щоб не було хреста.
Опівночі з'явиться якесь гукання,трясіння,та треба сидіти мовчки:потім щось з місця штовхатиме,то треба сидіти,опівночі почується постріл,то зацвіла розрив-трава.Отодіхапай той цвіт,бо він квітне недовго,ріж на лівій долоні шкіру,ховай туди той цвіт і біжи хутчій,не озираючись,додому.
Буде тебе і в лице,і по потилиці бити,а ти біжи та читай молитву.Озирнешся - нечиста сила цвіт відніме,а тебе задушить.
З тим цвітом походи по тих місцях,де може бути скарб.І знак неодмінно з'явиться,тоді скажи: "Амінь,амінь,розсипся!" - він і розсипеться грішми.
Обов'язки реєстрових козаків
Консолідаційний процес козаччини під кінець 16 ст. концентрувався навколо двох різних осередків: Запорожської Січі на Низу і Трахтемирова. Січ стала вогнищем незалежного революційного козацтва, а Трахтемирів реєстрового, яке репрезентувало назагал консервативні козацькі кола.
Взято з Козацького порталу "Пугу-пугу - козак з лугу!"
Бойовий гопак
Бойов́ий гопáк — українське бойове мистецтво, відтворене на основі елементів традиційного козацького бою, що збереглися в народних танцях та власного досвіду дослідника бойових мистецтв львів'янина Володимира Пилата.Що таке Бойовий Гопак
Протягом століть життя українського народу під чужим пануванням будь-які прояви національної культури, а тим паче бойової, жорстоко переслідувалися. Тому до наших днів практично не збереглися цілісні методики самовдосконалення, якими користувалися скитські воїни, руські дружинники та запорізькі козаки, хоча в багатьох українських родах ще не перервався ланцюжок таємної передачі знань про бойове мистецтво від батька чи діда до сина чи онука.
Початок відтворення Бойового Гопака
Перш ніж почати роботу над відродженням бойового гопака Володимир Пилат впродовж сімнадцяти років вивчав кіокушин карате, з них вісім років був сенсеєм. Паралельно з кіокушином вивчав годзю-рю, соне, шотокан карате, кікбоксинг, джиу-джитсу та айкідо. З початку 80-х років почав досліджувати та систематизувати знання про бойову культуру українців. Взявшись за дослідження народних танців, Володимир Пилат звернув увагу на багатсво і різноманітність їх рухів. Він виявив, що українські танці, особливо популярні серед козацтва Гопак та Метелиця, містять у собі дуже багато елементів, не поширених у інших народів і схожих на бойову техніку - удари ногами у стрибку, присядці чи "павучку", різноманітні кроки, відбивання, підсікання, "повзунці", "присядки", "тинки", "копняки" і т.ін. Пізніше ці рухи, належним чином трансформовані до вимог сучасного бойового мистецтва, склали основу технічного арсеналу Бойового Гопака. Таку назву відтворене бойове мистецтво предків отримало через те, що значну частину техніки вдалося розшифрувати завдяки дослідженню народних танців, перш за все Гопака.
Також певний вплив на формування техніки Бойового Гопака мали прийоми самозахисту селян Галичини. Практично в кожному селі були школи, в яких вчили дітей боротися. В школі був майстер, що вчив дітей битися, боротися, розвивати в собі силу і захищати себе та своє село від нападників. За це односельчани давали йому харчі. Майстер бойових мистецтв не мусив займатися городом, скотарством, а лише підготовкою молодих воїнів. Деякі елементи традиційної боротьби показали В. Пилату дід та батько.
Історія розвитку
У 1985 році було зібрано матеріал по дослідженню лицарського мистецтва українців і у Львові Володимир Пилат відкрив експериментальну школу по дослідженню Гопака, як бойового мистецтва. У 1987 році офіційно засновано "Школу Бойового Гопака".
Напрацьований матеріал було систематизовано та видано окремою книгою у 1991 році накладом у 20 тисяч. (Є. Приступа, В. Пилат. "Традиції Української Національної Фізичної Культури", Львів). 1994 року В. Пилатом видано книгу "Бойовий Гопак".
У 1996 році 18-19 травня у Львові було проведено перші всеукраїнські змагання із бойового гопака, в яких взяло участь понад 150 учасників. 10-13 квітня 1997 року у Львові проведено другі всеукраїнські змагання (300 учасників із 8 областей України). В жовтні 1997 року бойовий гопак визнано національним видом спорту. В грудні 1997 року зареєстровано "Центральну школу бойового гопака", яка є громадською, позапартійною та позаконфесійною організацією.
Протягом 1998-2000 років Центральною школою бойового гопака проведено 7 чемпіонатів різних рівнів, 8 навчально-вишкільних семінарів, багато показових програм та фестивалів гопака в різних регіонах України.
У вищих навчальних закладах України ведеться підготовка фахівців із бойового гопака. У 2000 році у Дніпропетровській області на базі Дніпродзержинського коледжу фізичного виховання відкрито спеціалізацію "Бойовий Гопак". У 2001 р. було створено і зареєстровано Міжнародну федерацію бойового гопака, яка займається поширенням бойового гопака за межами країни.
З 7 по 15 жовтня 2001 р. у місті Черджоу в Південній Кореї відбувся IV всесвітній фестиваль бойових мистецтв, на якому збірна України з Бойового Гопака зайняла третє місце, чим шокувала увесь світ бойових мистецтв. По завершенні фестивалю, учні школи Бойового Гопака подарували книгу Володимира Пилата "Бойовий Гопак" до бібліотеки Шаоліню.
У 2002 році було відкрито експериментальну школу з українського жіночого бойового мистецтва "Асгарда". Це мистецтво базується на техніці бойового гопака, але в ньому враховуються анатомо-фізіологічні можливості жінки. Дівчата вивчають боротьбу, техніку і тактику ведення бою, володіння різними видами зброї і систему самозахисту.
Впродовж 2003-2004 років збірна України із Бойового гопака та Асгарди декілька разів демонструвала українські бойові мистецтва в Республіці Польща.
Молодіжний рух
Сьогодні Бойовий Гопак виходить за межі звичайних уявлень про вид спорту чи бойове мистецтво. Бойовий Гопак - це потужний молодіжний рух, що захоплює і об’єднує Українців в усьому світі, незалежно від суспільного стану чи рівня достатку, належності до політичних партій чи віросповідання.
Взято з Козацького порталу "Пугу-пугу - козак з лугу!"
Підписатися на:
Дописи (Atom)